«Рентабельність» проти людей: як на Бущині «Укрпошта» економить на селянах

Село Андріївка на Бущині опинилося на межі інформаційної та соціальної ізоляції. «Укрпошта», посилаючись на «нерентабельність», закрила місцеве відділення, залишивши 1,5 тисячі мешканців без доступу до базових послуг. 

Чи стане пересувне відділення порятунком і чи хтось почує голос громади, розповіла на фейсбук-сторінці місцева газета «Воля народу».

Пошта на колесах: дві години на 1,5 тисячі людей

Ще не встигли стихнути обурення громадськості через закриття поштових відділень у одних з найбільших населених пунктах Бущини – селищах Красне ( нинішній центр громади) та  Олеську (колишньому райцентрі), як «Укрпошта» завдала нового удару по сільським мешканцям: 1 березня зачинилися двері пошти в Андріївці. Якщо в Олеську причиною стала банальна нестача кадрів, то тут – безжальна «рентабельність».

Наталія Руда, яка 13 років очолювала місцеве відділення, з болем розповідає, як «Укрпошта» в одну мить перекреслила її роботу, позбавивши сотень людей можливості отримувати елементарні поштові послуги. Вона не лише приймала платежі та видавала посилки, а й була єдиною ниточкою, що зв'язувала літніх та хворих мешканців із зовнішнім світом.

«Ми щомісяця продавали товарів на 8-9 тисяч гривень, обробляли десятки посилок, обслуговували 86 пенсіонерів. Людям було зручно: оплачували комунальні послуги, отримували пенсію чи інші соціальні виплати, передплачували й отримували періодичні видання (передплатників «Волі народу» лише в Андріївці 23), користувались поштовими сервісами, зокрема замовляли посилки через інтернет. Тут могли купити товари першої необхідності. Сюди їхали навіть із сусідніх сіл Скнилова, Малої Вільшанки та Борткова», – розповідає пані Наталія.  

Але київським босам «Укрпошти» цього виявилося замало. Їм потрібні лише прибутки, аби задовольнити захмарні зарплатні захцянки свого керівництва. При тому прості люди їх не цікавлять: ні працівники пошти, для яких спромоглися лише на мінімалку, ні клієнти, інтереси яких банально ігноруються.

Отож, на заміну стаціонарному відділенню приїхала «пошта на колесах» – пересувне відділення, яке має обслуговувати 1,5 тисячі людей за дві години. 

«Це просто знущання! Люди звикли до комфорту, а тепер змушені чекати на вулиці, незалежно від погоди. Ми ледве встигаємо розвезти пенсії та газети, а про комунальні платежі годі й говорити», – емоційно розповідає начальниця пересувного відділення Людмила Федірко. 

 До слова, це таке собі додаткове навантаження на цей екіпаж, який має свій маршрут, під який підлаштовано його робочий час.

«Зі Сновичів до Андріївки їдемо годину, з села виїжджаємо о 17 годині, а ще ж треба всі розрахунки провести. Та й за дві години не встигаєш все зробити, а це ще люди комунальні не платили. Для нас завелике навантаження, тож ми погодились лише на місяць», – продовжує нані Людмила.

Нагадаємо, що “Укрпошта” за невеличкий період дії своєї реформи вже встигла нівелювати користь від пересувних відділень. Спочатку в екіпажі, крім начальниці і водія, була ще листоноша. Тепер її функції має виконувати водій.

Чи хтось почує голос громади?

І справді, як тепер літнім людям оплачувати комунальні послуги? Їхати до Красного чи Буська – це не лише дорого, а й фізично важко. А як бути з газетами, які для багатьох є єдиним джерелом інформації?

 «У нас 1,5 тисячі населення, багато пенсіонерів, які не спроможні щоразу їздити до Красного  чи Буська оплачувати послуги. Я надаю нотаріальні послуги, всі нотаріальні дії платні. І якщо раніше людина пішла на пошту і оплатила тих пару копійок, то тепер мусить їхати до Красного чи Буська або ж чекати поки приїде пересувне відділення. Ми втрачаємо зв'язок із цивілізацією!», – б'є на сполох староста Андріївського старостинського округу Мирослава Когут.

Вона разом із Красненським селищним головою Романом Фурдою звернулася до всіх можливих інстанцій: до Кабінету Міністрів України, Міністерства розвитку громад та територій України, народного депутата України Тараса Батенка, генерального директора АТ «Укрпошта» Ігоря Смілянського, начальника Львівської обласної державної адміністрації Максима Козицького, в.о. голови Львівської обласної ради Юрія Холода, голови Золочівської районної адміністрації Василя Маркевича. 

 «Закриття поштового відділення в Андріївці по­збавляє більшість мешканців мож­ли­вості отримувати життєво необхідні послуги. Для багатьох людей немає фізичної та фінансової можливості долати відстань у 18 кілометрів до найближчого міста Буськ, щоб скористатися поштовими сервісами. Впровадження пересувних відділень не може компенсувати всі втрати та є порушенням прав громадян на вчасне отримання періодичних видань, пенсій і можливість сплати комунальних платежів», – акцентується у зверненнях.

Єдина відповідь надійшла від генерального директора «Укрпошти» Ігоря Смілянського. 

«Кожне відділення має забезпечувати заявлений рівень якості надання послуг клієнтам, рентабельність надання кожної з послуг та прибуткову діяльність в цілому. Львівським регіоном «Укрпошти» проведено аналіз спожитих послуг у відділенні Андріївка. Витрати на утримання даного відділення з кожним роком зростають. Протягом останніх років для даного відділення характерна стійка тенденція до падіння обсягів наданих послуг населенню, що призводить до недоотримання прибутку товариством та до функціонування відділень на межі збитковості», – ці слова звучать як вирок.

Хто ж тоді подбає про тих, хто живе в селах? Хто захистить їхнє право на зв'язок зі світом?

Ця історія – не лише про Андріївку. Це – дзеркало, в якому відображається ставлення держави до села. І, на жаль, відображення це невтішне. Але хто зараз переймається проблемами пересічного українця?