Нова книга відкриває незвідані сторінки історії Бущини: про Чаниж та його околиці від Миколи Туза

Незабаром світ побачить цікаве дослідження – книга «Чаниж та околиці: Історія однієї локації (Чаниж, Гаївське, Заводське)», автором якої є мешканець Гаївського, історик за фахом Микола Туз. 

Про це детальніше у розповідає Район.Буськ.

Для того, аби зібрати більше матеріалу, Микола Туз  багато часу провів у державному архіві, досліджуючи метричні книги, та й достатньо інформації почерпнув в інтернеті, де є скановані книги, бази даних, карти старі австрійські, польські тощо. Вміщені тут старі та сучасні ілюстрації (історичні постаті, школи, церкви, учні), а також список джерел та використаної літератури, а це історичні довідники, енциклопедії, австрійські, польські, радянські та сучасні українські топографічні карти. 

Книжка охоплює період історії від най­давніших часів до наших днів, хронологічні межі – це 550 років писемної історії цієї локації. Перший розділ вміщує історію локації з найдавніших часів до 1772 року (саме цього року наші терени приєднали до Австрії), другий – «Австрійська епоха» (1772-1918) і третій – «Новітня історія Чанижа, Гаївського та Заводського (1918-24 лютого 2022 року, до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну)». Найбільший розділ, звісно ж, третій, про який можна знайти більше матеріалів, а найважче, як стверджує автор, було писати перший розділ, бо й інформації не густо про нього: за 300 років лише декілька згадок.

До слова, дослідження про Чаниж не перше – у 2017 році вийшла друком історія Чанижа за авторства Василя Лаби та вчительки Ольги Коцюмбас.

У Передмові автор пояснює, чому взявся за написання книги (для цього було достатньо літератури та ілюстрацій тощо, аби детальніше описати історію краю, де народився, де пройшло його дитинство, юність, зрілість, де споконвіку жили його родичі) та чому в центрі уваги опинився саме Чаниж, хоча автор і походить з Гаївського, а не Заводське – нинішній центр старостинського округу, а до цього сільської ради.

«Пояснення доволі просте: Заводське занадто молоде для написання окремої об’ємної книги, а історію Гаївського, яке більшу частину свого існування розвивалось як присілок (хутір) Чанижа, доволі складно, а часто навіть і неможливо відділити від чанизької історії. З іншого боку, про древнє село Чаниж, що існує як мінімум з другої половини ХV століття, збереглось доволі багато писемної інформації, що й ставить його в центр уваги цього дослідження»,– зауважує Микола Туз.

Також, зважаючи на те, що жодне село не розвивалось у вакуумі, в книзі доволі часто дотично згадуються й інші поселення, мікротопоніми чи урочища, з якими тою чи іншою мірою пов’язана історія Чанижа, Гаївського та Заводського ( Буськ, Топорів, Стовпин, Грабова, Незнанів, а також зниклі польські села Адами, Вархоли, Шльонзаки та ін.).

Автор дякує всім, хто допоміг йому у цій нелегкій праці. Особливо жителькам села Заводське, вчителькам місцевої школи Стефанії Володимирівні Політило та Наталії Романівні Козак, а також уродженцю села Гаївське Михайлу Даниловичу Хмельовському. Їхні спогади та розповіді стали цінним джерелом інформації, що допомогло відтворити багато цікавих фактів з минулого.

 «Особливу роль відіграли також усні дані, отримані ще в дитинстві від моїх діда і баби – жителів Гаївського Романа Миколайовича Політила та Надії Василівни Політило (Козуб)», – зазначає автор.

У Післямові Микола Туз пише, що його книга – це лише початок великої роботи з вивчення історії рідного краю. Він сподівається, що вона стане фундаментом для майбутніх досліджень та відкриє нові сторінки минулого. Автор також висловлює сподівання, що його праця стане поштовхом для створення окремих книг, присвячених різним аспектам історії краю, зокрема історії польського села Адами, історії розвитку церковного чи шкільного життя тощо.