Паралімпійський чемпіон Віктор Дідух: «Війна в країні – не час для радості»

Для нас – його земляків – він став справжнім символом спортивної величі та людської незламності.

Про  Віктора Дідуха і його тріумф у Парижі розповідає Район.Буськ.

На Паралімпійських іграх у Парижі український спортсмен Віктор Дідух здобув бронзову медаль у змішаній парі разом із Іриною Шинкарьовою, а також у неймовірній боротьбі – своє перше особисте золото на Паралімпіаді. Цей успіх додає до його вражаючого списку досягнень, що включає дев’ять титулів чемпіона Європи, дві золотих медалі світової першості та п’ять паралімпійських нагород. 

Для нас – його земляків – він став справжнім символом спортивної величі та людської незламності. Такий приклад дуже потрібен усім нам нині, коли Україна бореться. Тож перемога Віктора Дідуха – це не лише його особистий тріумф, а й велика гордість для України. Це не просто медаль – це символ героїзму, непохитної віри у власні сили і приклад для кожного, хто бореться за свою мрію до останнього.

Шлях до вершини: як Віктор Дідух долав труднощі та знайшов свою мотивацію

Мав за честь поспілкуватись з гордістю надбужанського краю – вже дворазовим паралімпійським чемпіоном Віктором Дідухом. До слова, він нещодавно став ще й Почесним громадянином нашого Золочівського району. Відчув у своїх руках вагу олімпійського золота – медаль справді важка. А ще важчим був шлях до неї нашого земляка, тріумфальні світлини з його переможними емоціями заполонили у ці дні усі спортивні медіа. У них експресія, глибока емоція людини, котра, здавалось, досягла неможливого. 

Незважаючи на здобуті у неймовірній боротьбі дві медалі, зізнався мені, що відчуття від цієї паралімпіади не дуже відрізняються від попередніх. 

« Міста не бачив, жодної розваги собі не дозволив. Сконцентрувався на тренуваннях, підготовці до ігор з суперниками. Спілкувався хіба з лікарями, тренерами. Головне, аби ніхто не заважав. Це, напевно, і відбилось у якійсь мірі на результаті. Але великої радості від свого виграшу не відчуваю, бо загалом команда тенісистів, на мою думку, виступила незадовільно. Ми могли б досягти більшого. Тож треба робити висновки,» — переконаний  Віктор.

Камбек у чвертьфіналі та стратегії на фінал: ключові моменти перемоги

Погодився зі мною, що визначальним став чвертьфінал проти шведа Еміля Андерсона, де, поступаючись 0:2, здобув вольову перемогу – 3:2. Кадри з його неймовірно-видовищного камбеку заполонили усі світові медіа. 

« Це досвід чи психологія?» – запитую у чемпіона і чую у відповідь несподіване:

 «Просто мені пощастило, а вже потім відчув ніби якесь полегшення, і у фіналі все пішло по-іншому», — зізнається  Дідух.

За фінал дякує Олександру – своєму братові та тренеру: на гру з китайцем – діючим на той час чемпіоном – змінили тактику, що дозволило нав’язати свою гру і дотиснути суперника: знову 3:2.  Потім були нагородження, емоції, коли лунав наш Славень. А вже наступного дня Віктор повернувся додому. 

 Після Паралімпіади: нові виклики та плани на майбутнє

Відразу ж потрапив в обійми рідних та друзів. Всі вітають, хочуть зустрітись. А як інакше? Віктор справжній національний герой, який у такий важкий час так прославив Україну! Натомість він таку увагу до себе вважає зайвою.

« Війна в країні – не час для радості. І я не сильно хочу приймати вітання. Добре, що так сталося, але треба повертатися до роботи»,– каже Віктор. 

А роботи є вдосталь. Для Віктора це вже третя олімпіада. Він чи не найстарший у своїй класифікації. Тож що далі? Є «Академія Дідуха» у Андріївці, яка постійно потребує капіталовкладень, зокрема треба розширювати готель, бо охочих тут займатись стає все більше. Так, сам продовжить тренуватись, бо є усі можливості – через рік чемпіонат світу, а там і до наступної олімпіади рукою подати. Звичайно, зосередиться на тренерській роботі: донька Діана вже 29 у рейтингу U-11 і потребуватиме його опіки. Тим паче зізнався, що якби не дитина, то мабуть і не став чемпіоном. 

«Я заради неї далі буду працювати. Тренувати  – це моє. І я бачу головне своє завдання  в тому, що можу змінити життя інших», — підсумовує Віктор Дідух.

.