У День Незалежності, два роки тому, на війні загинув уродженець Грабової Буської громади Максим Мансуров
-
-
>
-
>
-
>
1058
Спочиває Максим Мансуров на полі Почесних поховань Личаківського цвинтаря (Марсове поле).
Про Героя-захисника розповідає Район.Буськ.
У суботу, 24 серпня, у День Незалежності України у Львові на Марсовому полі та на Полі почесних поховань Личаківського цвинтаря вшанували хвилиною мовчання пам'ять загиблих воїнів – захисників територіальної цілісності та незалежності України. До вшанування долучились рідні захисників, військові, керівники міста і області, духовенство та громадськість.
І у цьогорічні роковини від дня смерті свого сина Максима його мама Надія Володимирівна зустріла День Незалежності у Львові на Марсовому полі – біля його могили: в країні свято – у неї невимовне горе, а на серці рана, яку лишень трішки зарубцьовує неблаганний час. Єдине, мабуть, що помалу заспокоює, це відчуття безпосередньої причетності: День Незалежності нині неможливо відділити від пожертви її сина, котрий поклав на вівтар нашої Незалежності своє молоде життя.
Шлях служіння України та українському народу Максим визначив ще у далекому 2014 році. Він був активним учасником Революції гідності. У складі «Самооборони Майдану» пройшов усе пекло протистоянь. Тож коли постало питання участі в АТО, не вагався жодної миті.
У квітні 2014 року Максим вступив в перший добровольчий батальйон, який керував генерал Сергій Кульчицький. Того ж року, після загибелі генерала, батальйон дістав назву «батальйон імені генерала Кульчицького». 3 грудня 2016 служив у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади – «Ніхто крім нас – завжди перші!». Воював у найгарячіших точках АТО. Звільняв Слов’янськ, захищав Красний Лиман, Бахмут, Станицю Луганську.
У червні 2017 року був поранений: йому посікло обличчя і сітківку ока. Лікувався в Харкові. Після закінчення контракту був демобілізований і повернувся до цивільного життя у Львів.
Із початком повномасштабного вторгнення вступив добровольцем у лави 503 окремого батальйону морської піхоти – «Якщо наступ – то ми!» Під час виконання бойового завдання Максим разом зі своїми п'ятьма побратимами потрапив під обстріл ворожого танка. Внаслідок вибуху троє воїнів, в тому числі і Максим Мансуров, загинули.
За оборону держави його нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) та багатьма військовими відзнаками.
Спочиває Максим на полі Почесних поховань Личаківського цвинтаря (Марсове поле).
У Максима Мансурова залишилися мама, дружина, двоє дітей та сестра.
«Він був опорою нашої сім’ї, турботливим та люблячим сином, найкращими братом, чоловіком, батьком, вірним другом, любив природу. Пишаюся його силою духу і патріотизмом. Пишаюсь моїм Героєм, моїм сином і батьком, в якого залишилось двоє синів. Він віддав найцінніше – життя – заради нашого мирного майбутнього в вільній незалежній Україні», – говорить мама Надія Коверко.
Максим був справжнім патріотом, мужнім та хоробрим воїном, дуже доброю і принциповою людиною, найбільше любив справедливість і чесність. Побратими пам’ятають його як відважного і дуже відповідального воїна, який ніколи не відмовлявся допомогти, завжди був готовий підставити плече у важку хвилину.
