У Буську «Усний репортаж» має усі шанси перерости у довгостроковий проєкт зі збереження та популяризації славних імен древнього Бущанського краю
Сьогодні виникає гостра потреба гуртувати людей різного віку, котрі не байдужі до нашої минувщини.
Про це розповідає Район.Буськ.
У п’ятницю, 12 липня, у Буську в межах проєкту «Усний репортаж» у краєзнавчому музеї міста відбулася знакова подія, яка об’єднала поціновувачів та популяризаторів історії Бущини.
Час невблаганно збігає, тож виникає потреба іноді нагадувати, зокрема і землякам, про знакові постаті краю. Тому у самому задумі цього репортажу була ідея, аби акція ця стала резонансною: минуле багато може розповісти про теперішнє. А нині за допомогою сучасних засобів комунікації це зробити можна краще і для більшого кола споживачів інформації, насамперед молоді.
Темою зустрічі, як і було анонсовано, була розповідь про відому краянку, оперну співачку Іванку Мигаль (меццо-сопрано) – першу українську солістку Метрополітен-опери в Нью-Йорку та Канадської оперної компанії. 6 липня їй виповнилось би 87 років: Іванна Мигаль померла у розквіті творчих сил від невиліковної хвороби 18 вересня 1983 року.
Усі свої концерти Іванка закінчувала українською класикою, а на біс співала народні пісні та романси.
Нашу зустріч у Буську ми розпочали також з її пісні – «На вулиці скрипка грає» – з Іванчиного єдиного україномовного альбому «Українські пісні», який надіслав до міста її щасливого дитинства батько Григорій Мигаль – вчитель-скрипаль. Згодом було ще декілька ексклюзивних відео: зустріч бужан у музеї з рідною сестрою Надією у 2016 році, спогад про родину Мигалів відомого бужанина Степана Давидовського, а також пісня місцевого самодіяльного композитора Івана Бака «Примадонна» на слова Людмили Ціхоцької-Сень. Дякуємо за це Марії Литвин.
Саме завдяки Людмилі пам'ять про Іванку Мигаль повернулась до рідного краю.
До слова, ще один вірш про неї авторства бужанина Олександра Саримсакова «Ти до нас вертаєшся піснями» став назвою у 1999 році для першого фестивалю авторської пісні в Буську, присвячений Іванці Мигаль. Є і вулиця, названа на її честь.
Так, не забули про видатну співачку її земляки. У краєзнавчому музеї при Народному домі та музеї в місцевій гімназії творчості Іванни Мигаль присвячена частина експозиції, де є її особисті речі. На фасаді другої Буської школи встановлена меморіальна дошка.
Людмила Ціхоцька тривалий час листувалася з Григорієм Мигалем. Листів назбиралось чимало. Саме на основі його спогадів і був побудований цей репортаж, як зазначила авторка, «про пієтичну Іванчину душу».
А вперше про неї дізнались читачі газети «Воля народу» ще у 1998-99 роках. Власне, газета стала першою сценою, з якої ніби виступала славна землячка. З того періоду на її сторінках з’являлись свіжі дослідження, знахідки, репортажі про події, пов’язані з іменем Іванки Мигаль, зокрема про вшанування її пам’яті в меморіальному музеї Соломії Крушельницької у Львові.
Розповідь Людмили Ціхоцької лише додала тем до дискусії. Бо люди, які зібрались на цю подію, були дотичні особисто до популяризації імені славної землячки. Зокрема, бібліотекарі Леся Вовк та Людмила Михайлюк, вчителька Галина Сень, члени товариства «Бужани» Михайло Зозуля, Володимир Ступак та Іван Нагорний.
Репортаж перетворився на цікаве спілкування, спогади та пропозиції. Зокрема, про необхідність створення дидактичних матеріалів для вчителів (вивчення регіональної історії) як загальноосвітніх шкіл, так і музичної, ознакування місць, де жили відомі люди краю (збереглася хата, у якій мешкали Мигалі у Буську), створення окремого туристичного маршруту, йшлося і про ще один видавничий проєкт тощо.