Біла королева бузецьких водойм: на Солотвині оселилася чапля на ім'я Парася
2089 Природа нашого краю не перестає дивувати своєю красою та багатством! Ще досі наші читачі та підписники з захопленням переглядають і діляться відео про чорного лелеку, який уподобав Буськ. А сьогодні для вас наступна цікавинка: спостереження та неймовірні факти про граціозну білу чаплю, якими поділилася на своїй сторінці наша постійна читачка, бузецька краєзнавиця і просвітянка Людмила Ціхоцька.
Акцентуємо: ці величні птахи охороняються державою і є частиною нашого природного багатства.
Про це вже третя серія розповідей від Район.Буськ.
Королівський гонор та буська «прописка»
Біла чапля — справжня перлина наших плес. Це птах із дивовижно витонченим тілом (вагою від 800 грамів до 1,6 кг), але з розмахом крил, що вражає — від 140 до 170 сантиметрів! Вони обожнюють водний простір, болота та річкові заплави. Цікаво, що живуть ці птахи колоніями, гніздячись у важкодоступних місцях, а от полюють — виключно поодинці, ласуючи рибою та дрібними гризунами.
У Буську особливим місцем полювання для них стала річка Солотвина, а саме місцина на Короткій стороні, яку тутешні мешканці називають «Караванами»(колись тут стояла хата євреїв з однойменним прізвищем).
Спостережний пункт на вербі та птася-Парася
Як розповідає пані Людмила, колись на березі росла височенна верба. З часом вона всохла і впала просто в річку. Ця природна оказія перетворилася для чапель на ідеальний спостережний пункт і місце для перепочинку. Птахи вибирали найвище гілля над водою і завмирали, наче на картині, дозволяючи людям милуватися своєю грацією та робити унікальні фотосесії.
Хоча чаплі прилітали щоденно і небагато, це споглядання перетворилося на справжній ритуал для мешканців Короткої сторони. А одній із постійних пернатих гостей бущани навіть дали ім’я — Парася! Птаха має справді королівський гонор, поводиться поважно й обережно, близько не підпускає, але з відстані дозволяє оцінити свою красу.
Зимове диво над Ланерівським лісом
Зазвичай ці білявки вважаються перелітними, проте вони дедалі частіше залишаються у нас зимувати. Пані Людмила згадує, як була щиро подивована, коли одного морозяного зимового ранку побачила двох чапель, що величаво летіли у блакитному небі в напрямку Ланерівського лісу.
На щастя, білих королев на наших водоймах щороку стає все більше. Вони дбають про безпеку потомства (роблять кладку лише раз на рік на висоті до 2 метрів у непролазних місцях), але незмінно залишаються об'єктом особливої уваги людей, адже красиве — завше притягальне.
Тож нумо разом берегти цю крихку екосистему Солотвини, не засмічувати береги та поважати спокій наших пернатих сусідів, аби птася-Парася та її сородичі тішили око ще не одного покоління бущан!
За матеріалами та світлинами Людмили Ціхоцької (знято на річці Солотвині у Буську).